>
Практичний шопінг
by Тетяна Покатова |
0 коментарів
Якщо ще кілька років тому зізнатися в тому, що ти купуєш речі б/в, або продаєш свої, було якщо не соромно, то все ж ніяково, то сьогодні це тренд!
Усвідомлене споживання – це словосполучення відтепер має стати твоїм девізом. І якщо ти з якихось причин все ще соромишся продавати і купувати в Шафе, то ось кілька аргументів, які, сподіваємося, переконають тебе не тільки відкинути збентеження, але і дозволять почати пишатися тим, що ти це робиш.
Отже, причина перша: екологічна
Як часто ви замислювалися про те, скільки одягу здійснюється в світі в рік?
У середньому (згідно звітам дослідницької компанії MarketLine), ринок текстильної промисловості на останні 5 років виріс більш ніж на 20%, і в 2016 році його обсяг склав близько $3,7 трлн., і продовжує демонструвати зростання близько 4% на рік.
Ми купуємо все нові і нові речі, хоча в шафі все ще повно одягу, який так жодного разу і не наділи. Нам здається, що формують моду люди, і ми купуємо нове, тому що нам це потрібно – але це ілюзія. Тренди нав’язані нам, мода продиктована, жага володіння підігріта. Щорічно мільярди доларів витрачаються на рекламні кампанії, лідери думок висловлюють те, за що їм заплатили, оформлення вітрин магазинів, що сприяють імпульсивних покупок, – це величезна індустрія, машина, яка змушує нас витрачати все охочіше купувати все більше. Так формується мода, і змушує нас носити в цьому сезоні максі, а вже через півроку безжально позбувшись від довгих спідниць, змітати з полиць магазинів ультракоротку міні, щоб бути в тренді.
Як наслідок, вся ця одяг рано чи пізно опиняється на смітнику. І виникає питання: а скільки ж одягу люди викидають? У середньому, текстиль становить близько 5% від побутових відходів, а це близько півмільйона тонн текстилю кожен день! Враховуючи, що більшість виробленого текстилю – це штучні тканини, майбутнє планети Земля, описане в мультфільмі «Воллі» вже не здається таким вже фантастичним.
Не викидаючи, а «пристроюючи» свої, що стали непотрібними, одяг, ми збільшуємо життєвий цикл товару, а отже, робимо свій внесок в екологію, зменшуючи кількість виробленого сміття. Якщо здається, що кілька кофтинок «не зроблять погоди», то варто задуматися і суто математичним шляхом підрахувати, скільки тонн текстилю в рік не відправиться на звалище, якщо так стане надходити кожен: навіть якщо припустити, що це буде всього 1% населення планети, то це один відсоток від семи мільярдів, тобто 70 мільйонів чоловік!
Причина друга: соціально відповідальна
Прагнучи продавати все більше, виробники мас-маркет брендів пропонують нам одяг за найнижчою ціною. Можна запросто купити нову футболку за 100 гривень, або сукню за кілька євро. Чому ціна на приблизно однакові джинси може відрізнятися в десятки разів?
Прагнучи максимально знизити собівартість, виробники переносять свої потужності в країни з низькою вартістю робочої сили Якщо ви вывернете ярличок недорогий майки, то з імовірністю 70% країною виробництва буде значитися Бангладеш, Гонрдурас, Індія або Пакистан. І, звичайно, Китай. Середня заробітна плата на фабриках в цих країнах – це близько 50 центів у годину. Саме ці країни сьогодні сумно відомі катастрофічно низькими заробітними платами, нелюдськими умовами праці в напівлегальних цехах, часто в приміщеннях, які потенційно небезпечні для життя. Крім того, що виробництво одягу з синтетичних тканин шкідливо для здоров’я, відомі випадки трагічної недбалості, як, наприклад, обвал будівлі в Бангладеш в 2013 році, коли під завалами будинку в цехах загинули майже тисяча осіб. Цинізм у тому, що девізом однієї з демократичних марок, отшивавшихся на цій фабриці, є слоган «Одяг з душею».
Саме тому варто задуматися, чи варто купувати нову дешеву пару джинсів на розкладці ринку або в магазині мас-маркету, заохочуючи виробництво дешевого одягу, чи варто купити нехай і не нові, але вироблені з дотриманням всіх соціальних стандартів, штани «порядного» бренду за ті ж гроші.
Так, у Шафе цілком реально знайти джинси levi’s за 150-300 гривень, сорочку Tommy Hilfiger за 350 грн або нові стічні моделі улюбленого скандинавського COS за смішні гроші.
Причина третя: економічна
Після обвалу ринків у 2008 році світ перестав був колишнім. І це не просто гучна фраза. Людство зіткнулося з тим, що, будучи суспільством споживання, купувати без оглядки на свої реальні фінансові можливості і заробітки, увійшло в звичку. Активно користуючись кредитками і купуючи все більше і більше в борг, коли система звалилася, виявилося, що погасити свої заборгованості не представляється можливим. І після усвідомлення і переосмислення прийшла епоха мінімалізму. Економія, розумний підхід до споживання і відмова від необдуманих покупок – ті ключові аспекти, які необхідно зробити частиною свого життя, щоб не уславитися снобом.
Тут і там блогери по всьому світу проводять експерименти на зразок «як прожити рік на десять доларів в день» або «як задовольнятися тим, що маєш і не здійснювати покупки протягом місяця». Життя в стилі розумного аскетизму стає культом, покупки на барахолках і в секонд хенд магазинах стали буденною справою, економні лайфхаки стали надзвичайно популярні. І це не дивно, адже найкращі речі в світі – нематеріальні. Радість від покупки триває мить, а ось прочитана книга і вивчений на курсах іноземна мова залишиться і стане відмінною інвестицією в себе і своє майбутнє.
В Україні ж, за статистикою, ми витрачаємо більше 5% річного бюджету на одяг та взуття, а от на освіту — близько 1%, подорожі, відпочинок і розваги – близько 4%. Чи Не пора переглянути власний бюджет і, слідом за Лео Бабаута навчитися насолоджуватися свободою від матеріального?
Так що, враховуючи все вищевикладене, можна гордо заявити «продаючи свої речі в Шафе, і купуючи тут же, можна не тільки заощадити, але і внести свій внесок в порятунок світу!».
Автор — Олена Максютенко
