Ситуація. Домовилися з мамою чоловіка купити для неї однокімнатну квартиру, а ми залишимося в її. Для цього довелося продати нашу, переїхали до свекрухи. Шукали квартиру, знайшли, купили. І тут виявилося, що свекруха переїде туди тільки влітку. Я більше жити в цьому колгоспі не можу. Поговорила з чоловіком щодо того, щоб до літа нам самим виїхати в однушку, він ні в яку. Йому, виявляється зручно що і мама, і дружина, все поруч.
А я не можу вже так жити, вона і сама не рада, по ній видно. Стала з нею говорити, про те, що ми до літа поживемо в тій квартирі, на це мені було сказано, що в такому випадку вона переїжджати не буде зовсім. Наші з нею відносини псуються з кожним днем, хоча спочатку були прекрасними.
Вже шкодую, що погодилася на цей обмін, жила б у своїй квартирі спокійно…
Все так сплутано написала, але я сама як в тумані.. Не хочеться повертатися додому, не відчуваю там себе жінкою абсолютно.
